Кафедральний собор Різдва Христового

У 1718 році волинська каштелянка Ядвіга
Загоровська спроваджує до міста місію єзуїтів.
У 1755 році слонімський староста Гнат Садовський
закладає єзуїтський костел, будівництво якого
тривало 15 років. Проект костелу належить
єзуїтському архітектору Міхалу Радзиминському
(за іншими джерелами – Павлу Гіжицькому).
У 1762 році місія отримала статус монастиря.
У 1770 році костел було освячено. У 1773 році
папа Климент XIV видав бреве Dominus ac Redemptor,
яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену
на території Польщі i Росії зачинив. У 1782 році
Едукаційна комісія Речі Посполитої передала костел
та монастир уніатському ордену василіян,
а в 1840 році внаслідок переведення ордену
у православ'я, монастир став православним (чоловічим).
Інтер'єр храму перебудовується під потреби
православної церкви. З 1891 року храм був резиденцією
володимирських православних єпископів. У 1921 році
після приєднання Волині до Польщі костел знову
передають римо-католицький церкві. Костел стає
парафіяльним. У той період був зроблений ремонт,
що мав на меті відновлення первісного вигляду храму,
були відновлені, зокрема, круглі віконні отвори
південної бічної стіни костелу. Римо-католицька
парафія у костелі діяла до 1945 року. Під час Другої
світової війни вибухом бомби було пошкоджено північну
ризницю та презбітерій. Після війни парафію було
ліквідовано, а костел взято під охорону як пам'ятку
архітектури. З 1983 року розпочато ремонтно-реставраційні
роботи. У 1991 році храм передано православній громаді.
Нині тут діє Кафедральний Собор Різдва Христового
Української православної церкви Київського патріархату.